Довгі роки Іван був упевнений, що kохана дівчина його обдурила. Вони з Інною зустрічалися три роки. Він її дуже любив, вона здавалася просто ідеальною. Він збирався зробити їй пропозицію, обручку навіть куnив. Але весілля так і не відбулося. Напередодні урочистостей Інна зникла. Мати розповіла, що вона втекла з kоханцем.
Іван спочатку не вірив, але все вказувало на правдивість слів матері , Інна просто випарувалася. Він намагався її знайти, але все було безуспішно. Після її зникнення Іван довго не міг прийти до тями, але за підсумком змирився. Він зустрів її за п’ять років. Варто було побачити її, як почуття спалахнули знову. За руку вона вела маленького хлопчика. “Напевно вийшла заміж давно” – подумав він. Але варто було йому придивитися, і він помітив, що хлопчик дуже схожий на нього. Іван не повірив, що це може бути просто збігом.
Він набрався сміливості та підійшов. Серце билося в грудях. Він навіть забув привітатись: -Інно, це мій син? Спочатку жінка здивовано дивилася на нього, а потім повільно кивнула. -Чому ти втекла тоді з іншим? -Що? Про що ти? Я поїхала, бо ти мене покинув! -Я? -Так! Ти написав мені повідомлення, що любиш іншу! -Я нічого не писав такє! -А хто писав із твого номера? Тут вони обоє завмерли. -Мати… Інна ніколи не подобалася Анастасії Петрівні.