У двері ломилися. Хтось наполегливо дзвонив і одночасно стукав. Мати пішла відчиняти. Настя почула шум сварkи. – Хто там… Настя зомліла. Прокинулася на дивані. Поруч навколішки стояв її Володя. Зниклий безвісти в “гарячій точці”… Колись Настя мріяла вийти заміж за Володю. Але той зник. Дівчина насилу, за величезної підтримки батьків, повернулася до життя. Не з любові, а лише, щоб виконати бажання батька, погодилася вийти заміж за Антона. Сьогодні мало відбутися весілля. Вона вже стояла у вінчальній сукні та у фаті, коли з’явився її Володя.
– Я тут, я з тобою кохана, – шепотів Володимир і цілував її. – Живий… Живий… Володенько! – вона кинулася в обійми коханого. – Настю, не забувай, сьогодні твоє весілля, – окрикнула дочку мати. – Мам, припини! – Настя і не думала відпускати Володимира, наче боячись, що він знову зникне. – Доню, одумайся! Що скаже батько? – Мамо, я розумію, що своїм вчинком доставлю вам з татом біль. Але якщо ти зараз станеш у нас на шляху, я тебе зненавиджу! Настя з Володимиром попрямували до дверей. – Одумайся, доню. Настя зупинилася на мить.
Зірвала з голови фату. Поклала її на тумбочку. – Мамо, я дуже люблю і тебе, і батька! Пробачте мене. Три роки про хлопця не було жодних звісток. Донечка вже звикла до думки, що Володя загинув. І ось він з’явився. – Настюша, ти готова? – Ледве встигли… – Поки нам накрутили зачіски… До кімнати увірвалися подруги нареченої. На дивані похнюпивши голову, з фатою в руках сиділа Алла Григорівна. – А де наречена? Готова? – Весілля скасовується, – не підводячи голови відповіла жінка. – Як скасовується?! Що трапилося?! – Володимир повернувся. Живий здоровий. Настя пішла з ним.