На 18 років Італія стала моїм другим домом, і за цей час я відвідала батьківщину лише кілька разів. У 53 роки я вирішила продати свій будинок у селі та купити якусь нерухомість у Римі. Коли моя сестра почула про мої плани, вона спробувала переконати мене не робити цього. Вона вважала, що це була б серйозна помилка.
Але я відчувала, що моя сестра дбала про мене не так сильно, як про себе та своїх дітей. Коли я вперше поїхала до Італії, я все ще була самотньою, а моя сестра Оксана жила поряд з нашою матір’ю зі своїм чоловіком та дітьми. Згодом Оксана переконала маму, що спадок потрібний їй більше, ніж мені, і мама передала свій дім Оксані, залишивши мене ні з чим. Мені було гірко через це, і я поїхав із рідної країни на кілька років.
Вперше я повернулася, коли моя сестра сказала мені, що наша мама поме рла. Я заплатила за все, включаючи nохорон, 40 днів та пам’ятник. Сестра вважала, що я маю за все платити, бо я працювала за кордоном, і в мене були гроші. Пізніше я купила землю в нашому селі і збудувала будинок з нуля. Тепер, коли все було завершено, я передумала повертатися з Італії та вирішила продати будинок.
Моя сестра не підтримала моє рішення і запропонувала, щоб у будинку жили її молодша дочка та зять. Вона вірила, що вони подбають про мене на старості, якщо я дозволю їм залишитися. Однак я не послухала своєї сестри і розповіла їй про своє рішення. Вона образилася і зви нуватила мене в егоїзмі, мовляв, я все життя думаю лише про себе. Я відчувала, що на старості не можу покластися ні на сестру, ні на її дітей.