Протягом п’ятнадцяти років він ніяк не міг забути дівчину, яку побачив лише одного разу у поїзді. Йому було тоді всього 18. Він просто сидів і спостерігав за вродливою дівчиною, яка сиділа у куточку зі своєю бабусею. Вона виглядала як справжній янгол. Найбільше його вразило те, як дівчина зверталася до своєї старенькою бабусі. Він вирішив подумки, що просто зобов’язаний з нею познайомитися. Але вранці, коли нарешті зважився, виявилось, що дівчина з бабусею зійшли раніше з поїзда.
Він шукав її протягом 15 років. Сам не помічав цього. Просто вдивлявся в обличчя перехожих, завжди сподівався побачити саме її. Він навіть одружився, але так і не зміг поkохати дружину. Його мучили невиразні видіння. У своїх думках він настільки детально пропрацював образ тієї дівчини, що йому здавалося, що незабаром вона матеріалізується з його голови. Але, на жа ль, цього не траплялося. Проте в 35 років, коли він уже зневірився, доля вирішила виявитися до нього милосердною.
Якось на ринку, куnуючи овочі для дому, він зіткнувся зі сліпою жінкою. Не одразу зрозумів, що nродавчиня нічого не бачить. Але, помітивши, придивився. Когось вона йому дуже нагадувала. Жінка, упаковуючи покуnки, почала розповідати, що має доньку. Тут Михайло чомусь запитав: – А у вас немає її фотографії? Озвучивши питання, він одразу ж зніяковів. Навіщо сліпій жінці фотографія? Жінка дістала з кишені фотографії. – Я не завжди була сліпою, у нас спадкове захворю вання просто. Усі жінки нашої родини згодом сліпнуть.
Він глянув на фотографії і не міг повірити своїм очам. З фотографії на нього дивилася та сама дівчинка з поїзда. Від надлишку почуттів взяв, все розповів тій жінці. Виявилося, що дочка її незаміжня. Жінка його попередила: – Ти хочеш доглядати мою доньку? Але знай, що вона теж з часом засліпне. Таке не могло налякати чоловіка. Хіба такі речі можуть бути перешkодою для справжнього кохання?