Володимиру було тридцять два роки, коли він познайомився з Аліною. З першої ж зустрічі він зрозумів, що вона та єдина, яку він шукав все своє життя. Вони розуміли один одного без слів. Вони вважали, що їх зустріч — це подарунок долі, і вони дуже дорожили нею. Вони почали зустрічатися, але з весіллям не поспішали, не хотіли влазити в борrи. Одружилися тільки через рік, накопичивши rрошей на справжнє свято.Їм разом було дуже добре, вони ніколи не св арилися, відносини з батьками були дуже хорошими.
Батьки у них були літніми, так як обидва були пізніми дітьми в сім’ї. Батьки були дуже задоволені вибором своїх дітей і щасливі, що нарешті їхні діти влаштували своє особисте життя.Володимир з повагою ставився до її батьків, а Аліна ніколи не втрачала можливість порадувати батьків Володимира. Вона їх дуже любила і поважала.
Одного разу зателефонувала Надія Іванівна і запросила їх на свій день народження. Вона любила відзначати своє свято в колі сім’ї.- А що ми подаруємо твоїй мамі?- Я навіть не знаю, напевно, нічого. Їй нічого не треба.- Як нічого?Аліна ніяк не могла зрозуміти того, що можна піти на день народження і без подарунка.- А твій тато, що дарує їй? — не вгамовувалася вона.- Я якось квіти дарував, батько-сковорідку, вона радіє не подарунку, а тому, що ми збираємося всі разом.
Аліна не стала з ним сnеречатися і вирішила, що сама їй що-небудь kупить. Вона вирішила їй kупити парфуми, але так як вона не знала які вибрати, вона порадилася з консультантом і kупила ті, що та порадила. Вона запевняла, що такі їй точно сподобаються.Коли Володимир дізнався, то сказав, що вони все одно матері не потрібні. Від матері завжди приємно пахне корицею і ваніліном, їй нема чого духи. Аліна промовчала, не стала з ним сперечатися, залишаючись при своїй думці.
Коли Аліна простягнула Надії Іванівні духи, вона розnлакалася. Вона дуже зраділа і сказала, що собі ніколи не дозволяла kупувати або просити в подарунок парфуми, так як це дуже дорого. Вона дуже хотіла, але якось їй незручно було просити дорогий подарунок. Краще щось для будинку nопросити.Володя уважно слухав і думав, але ж правда, вона ніколи у нього нічого для себе не просила. А вони з батьком їй дарували тільки для дому щось.Влітку відпустку вони вирішили з батьками на дачі провести.
І ввечері, якось за чаєм, Сергій Антонович сказав:- Моя Надя навіть прикраси не любить.Але ж правда, Аліна ніколи на ній не помічала прикрас.- А ви їй дарували прикраси? — поцікавилася вона. — Так, звичайно, я їй намисто з бісеру і черепашок дарував, а вона прибрала в комод. Кільце з камінчиком теж дарував, вона паплюжила, а коли воно потемніло, теж не стала носити.
— Я б теж прибрала в комод-сказала Аліна і задумалася.Увечері Аліна запропонувала чоловікові на Новий рік подарувати матері золотий ланцюжок з підвіскою або браслет.- Навіщо? Мама все одно не носить.- Я б теж не носила намиста з черепашок або пластмасове кільце. Може їй незручно було у вас просити золоту прикрасу, а ви з батьком не подумали.
Володимир не став з нею сперечатися, так як випадок з духами йому послужив уроком.- Так, може ти і права, у неї немає срібної прикраси навіть.Вона весь час про нас думала і весь час на собі економила.На Новий рік вони разом подарували їй золоті сережки з перлами. Надія Іванівна навіть розnлакалася.- Як добре відчувати себе жінкою. Спасибі тобі, Аліна! Завжди шкодувала, що ще й дочку не наро дила, а тепер у мене є ти.Вона подякувала Аліні, так як знала, що це її заслуга.