Дочка нер вово пішла додому і одразу побігла перевіряти всі кімнати, переконавшись, що мами немає вдома, вона сіла навпроти батька і почала розмову: — Тату, мені потрібно тобі щось сказати. Тільки обіцяй, що не почнеш кричати та гавкоту тися. -Так, дочко, я тебе слухаю. -Ні, ти для початку пообіцяй, що сприймеш новину спокійно. — Так так добре. Говори, що сталося. — Тату, одним словом, я того … Тут у доньки задзвонив телефон, і вона втекла до іншої кімнати поговорити. Не було її довго, так що тато мав час на роздуми. — Що б це могло бути. Вона сказала, що вона вже «того». Невже вона вагітна? Так ще інститут не закінчила, вже дитина має з’явитися.
А чому вона тоді з цією новиною до матері не пішла, а до мене? Може через те, що мати, не подумавши, може накричати і всяке наговорити. Так ну нічого, до кінця інституту трохи лишилося, а ми допоможемо їй з дитиною, все буде гаразд, — думавши батько. Дочка повернулася, зробила глибокий вдих і продовжила: — Дочко, все добре, ти не хви люйся. Спокійно народ жуй, ми з мамою тобі у всьому допоможемо. — Який народ жуй? Тату, я зовсім не це хотіла сказати. — Фух … Ну тоді добре. А що ж сталося? — Я хотіла… Тут знову задзвонивши телефон, дочка нер вово подивилася на екран: -Знову він, тату, постривай, мені потрібно відповісти. — Якщо вона сказала «він», значить це хлопець. Наречений чи що?
Напевно, справа про весілля піде. Тут вже сkладніше, а як навчання. Ну гаразд, може вдастися вмовити спокатку інститут закінчити, а вже потім про весілля думати. — Так от, тат. Потрібні гроші. — Це я вже зрозумів, а скільки на це все rрошей піде? — Десь 50 тисяч. Ще 10 тисяч я сама додам. — Всього-то? Я думав набагато більше знадобитися, а ви якось скромно відзначити весілля хочете? — Тату, яке весілля? Я про мамин подарунок кажу. Ми ж телефон їй на ювілей купити хотіли. Ось мені консультант телефонує постійно, здається, що знижку нам зробити, теж треба вже сьогодні купити телефон. -Ах, Ти про телефон для мами. Ну, тоді добре, тоді просто чудово. Це не nроблема, зараз дам rроші.