До двадцяти дев’яти років я була абсолютно вільною жінкою, яка тільки й робила, що насолоджувалася життям, працювала і nодорожувала. Я добиралася неnоганих кар’єрних висот, встигла собі створити капітал. У мене своя квартира в місті з відмінним ремонтом, дача, машина. Коли на тлі замаячив тридцятник, я задумалася про те, що пора б зайнятися особистим життям. До нас тоді якраз надійшов новий працівник. Олексій з самого першого робочого дня виявляв до мене інтерес. І судячи з усього, його зовсім не бентежило, що я заробляю значно більше.
Є ж чоловіки, яким принципово важливо бути добувачем в сім’ї. Льоша був зовсім не такий. У нас зав’язався роман, незабаром він зробив мені пропозицію. Ми стали активно готуватися до весілля. Перед весіллям Олексій став робити досить дивні пропозиції. Просив, щоб я переписала на нього будинок і квартиру. Мовляв, це все для того, щоб рахунки за комунальні послуги та інше приходили на його ім’я. Я не вчора наро дилася, пояснення здалося мені дуже натягнутим. Я відразу запідозрила недобре.
А потім виnадково підслухала розмову нареченого зі своїм другом. Олексій говорив приятелеві, що скоро вмовить мене переписати на нього майно. А коли все буде готово, він роз лучиться і залишить мене ні з чим. Я розлютилася. Невже він вважає, що я зовсім дурна? Я вирішила його провчити.
Після весілля зробила підроблені документи про те, що переписала на нього майно. Перший місяць він був дуже люб’язний, а потім його ніби підмінили, вигнав мене на ніч дивлячись на вулицю. Я вирішила підіграти, пішла. Якого ж було здивування Олексія, коли рахунки прийшли на моє ім’я. Виселяли ми його вже з nоліцією. Олексій благав мене пробачити його, але мені навіть дивитися на нього було огидно.