До своїх старих батьків діти і внуки повинні ставитися з повагою. На жаль, це не завжди так. Навіть найкращі батьки можуть стати тягарем для дітей на старості років. Хтось каже, що в літньому віці їх чекає така ж доля. Але і батьки, незважаючи на похилий вік і відсутність сил, теж можуть покарати своїх недбайливих дітей.
Приклад тому — історія Зінаїди Василівни. Зінаїда Василівна прожила довге і, як їй здавалося, щасливе життя. Її молоді роки були затьмарені війною, але потім все налагодилося. Все життя жінка працювала на заводі. У неї був чоловік і двоє дітей — Ліза і Леонід. На жаль, чоловік помер в 50 років від ран, отриманих ще під час війни.
За трудові заслуги Зінаїда Василівна свого часу отримала квартиру, в якій і проживала зі своєю сім’єю. Діти виросли і обзавелися своїми сім’ями. І у сина і дочки були свої труднощі з житлом, тому вже відразу після смерті батька брат і сестра стали з’ясовувати між собою відносини і ділити квартиру своєї матері.
Ніхто з них навіть не звертав увагу на стареньку матір. Ліза і Леонід вони не соромилися своїх сварок і скандалів навіть тоді, коли їх мамі виповнилося 94 роки. Зінаїда Василівна вже була старою. У неї не завжди вистачало сил, щоб відкрити очі. Але вона чула все, про що говорять її діти. Брат і сестра намагалися довести один одному, хто з них має більше прав на квартиру.
Ліза запевняла, що вона більше потребує житла. Вона чекала народження другої дитини, а старша дочка Рита вже була дорослою і налагоджувала своє особисте життя. До того ж, як вважала Ліза, Леонід як чоловік повинен сам забезпечити свою сім’ю житлом. У Леоніда теж були свої діти і вони теж потребували у власній квартирі.
Леонід вважав, що чоловік сестри теж міг би подбати про свою сім’ю. Під час цих сварок діти навіть не думали про матір. Вона була ще жива і проживала в цій квартирі. Яка ж доля очікувала Зінаїду Василівну? Насправді діти думали про матір. Щоб якось поділити квартиру або забрати комусь одному, Зінаїда Василівна явно заважала. Потрібно було якось вирішити її подальшу долю.
Брат і сестра знайшли дуже зручне для себе рішення. Свою маму вони вирішили відправити в будинок для людей похилого віку. Леонід і Ліза запевняли Зінаїду Василівну, що там їй буде добре. Там за нею доглянуть досвідчені фахівці. Леонід навіть назвав будинок престарілих справжнім курортом і сам виявив бажання туди поїхати.
Догляд у Зінаїди Василівни і так був. До неї додому регулярно приходила доглядальниця. Її послуги оплачували діти, оскільки у них не було часу часто відвідувати маму. Після того, як бабуся навідріз відмовилася переїжджати в будинок для людей похилого віку, діти відмовилися оплачувати доглядальницю. Слова дітей важко поранили Зінаїду Василівну. Вона пам’ятала, як росли її діти і як з’являлися її онуки.
Ліза і Леонід не були такими черствими людьми. Одного разу Ліза казала матері, що це життя її зробила такий. Постійно треба крутитися і думати про те, як жити далі. А ось Зінаїда Василівна ні про кого думати не хоче. Бабуся не захотіла покинути свою квартиру, оскільки це місце їй було дорого. Тут вона прожила зі своїм чоловіком кращі роки життя.
Тут вона була щаслива. Їй хотілося і померти у себе вдома, а не в чужому кутку. На щастя, бабуся не залишилася одна. Її справжнім порятунком стала доглядальниця Даша, якій діти Зінаїди Василівни перестали платити. Дівчина вирішила відвідувати бабусю просто так. Коли вона працювала в будинку для літніх людей і знала, що діється в таких установах.
Даша щодня приходила до Зінаїди Василівни, прибирала в квартирі, готувала обід і в усьому допомагала бабусі. Літня жінка відмовлялася від допомоги Даші. Все-таки вона ще молода і повинна заробляти собі на життя. Але Даша робила так, як велить їй совість. Самою ж Даші, щоб якось жити, довелося влаштуватися в магазин на нічні зміни.
Дівчина мало спала, але постійно підтримувала Зінаїду Василівну. У Даші не було рідних. Її батьки загинули в автокатастрофі, а літня жінка стала їй по-справжньому рідною людиною. Якось в гості до Зінаїди Василівни прийшла її внучка Ріта зі своїм хлопцем. Молоді люди хотіли своєю увагою розтопити бабусине серце. Думали, що хоча б так вона зрозуміє, що їй краще звільнити квартиру заради них.
Спершу Зінаїда Василівна зраділа. Вона стала розповідати внучці і її хлопцю про своє життя, про роки навчання і про війну. Але Риті стало нудно і вона попросила змінити тему. Тоді бабуся вигнала внучку і попросила більше не приходити. Наступний удар завдав їй син. Зінаїда Василівна якраз вийшла на вулицю, а він на своїй машині швидко проїхав перед матір’ю і налякав її.
Потім сам же і відвіз маму в лікарню, сподіваючись що там вона і помре від серцевого удару. Лікарі робили найгірші прогнози, але Зінаїда Василівна продовжувала жити, хоч і не приходила до тями. Місяць вона провела в лікарні. Діти до неї жодного разу так і не прийшли. Тільки Даша відвідувала бабусю. До неї ж і зверталися лікарі, коли потрібні були ліки.
Зустрічати Зінаїду Василівну після виписки прийшли її діти і внуки. Даша бачила їх, але не наважилася підійти. Лише наступного дня Даша прийшла додому до Зінаїди Василівни й застала її вже мертвою в порожній квартирі. Незабаром приїхали Ліза і Леонід і попросили Дашу піти. Через тиждень Даші подзвонили з міліції. Виявляється літня жінка свою квартиру заповіла Даші. Її діти звернулися в міліцію, тому що вважали Дашу шахрайкою. Вже у відділенні Даша зустрілася з ними.
Леонід і Ліза погрожували їй розправою, якщо дівчина не відмовиться від спадщини. Даша пішла, але від квартири не відмовилася. Вона вирішила продати житло, а на виручені гроші відкрити будинок для людей похилого віку з теплою і затишною обстановкою, де до людей похилого віку будуть ставитися з любов’ю і повагою. Покинуті літні люди повинні хоча б на схилі своїх днів відчути справжнє щастя, якого вони позбавлені через егоїзм і жорстокості своїх дітей.