Коли Юрі було п’ять років, не стало його рідного батька. Мати недовго горювала. Вже через півроку стала зустрічатися з іншим чоловіком. Леонід Миколайович був старший за матір Юри на десять років. Він був приватним підприємцем, володів трьома заправками, магазинами в нашому місті. З Юрою ладнав відмінно, знаходив час пограти з ним і поспілкуватися, ставився як до рідного.
Мати Юри, Зінаїда Альбертівна, народила від нового чоловіка двох дочок. З тих пір вона не злюбила Юру. Вона ображала свого сина, він став зайвим для неї. Пізніше і сестри стали так само до Юри ставитися. Таня і Катя завжди дошкуляли брата, робили все можливе, щоб зробити його життя нестерпним. Єдиною людиною, яка захищала Юру, був Леонід Миколайович.
Тільки вітчим ставився до хлопця з любов’ю і турботою. У всіх тоді складалося враження, що рідна мати була мачухою, а Леонід Миколайович – люблячим татом. Коли Юрій закінчив школу, вітчим допоміг йому оплатити навчання в університеті. Тут він познайомився з Анною. На весілля до нього приїхав тільки Леонід Миколайович.
Рідна мати і сестри навіть не подзвонили по телефону. Коли, після важкої хвороби, не стало Леоніда Миколайовича, він заповів кожному з дітей, в тому числі і Юрі, по двокімнатній квартирі. А ось кому дістанеться бізнес Леоніда Марковича, залишилося таємницею. Інформацію про це оголосять через рік. Через тиждень після оголошення заповіту до Юри приїхала мати. І не одна.
Привезла з собою бабусю, матір Леоніда Миколайовича. – Квартиру отримав, так і бабу бери до себе! Сам за нею доглядай! Чому я повинна піклуватися про неї? Бабуся Анна була цікавою і розумною жінкою. Єдине-їй було важко ходити, були проблеми з ногами. Юра з Анною взяли бабусю до себе. І зовсім не пошкодували. Вона була світлою людиною. Коли Юра був маленьким, вона теж до нього ставилася відмінно. … Настав час для озвучування спадщини свекра. І виявилося, що свій бізнес він передає тому, з ким буде жити його мати.
– Я вивчилася на лікаря, тому зможу найкраще доглядати за бабусею! – кричала Катя. – А я бабу Анну люблю більше! Тому вона буде жити зі мною! – сперечалася Таня. – Не верещіть! Я в змозі сама вирішувати! – сказала рішуче бабуся. – Я залишаюся у Юрки. У нього мені затишно! Ось так бізнес Леоніда Миколайовича перейшов до Юри.